Вечір пам’яті Іри Маланюк

Про Ірину Маланюк в її рідному місті, на жаль, нині нічого не нагадує, хоч і мало б нагадувати, як це є в інших містах, котрі аплодували, захоплювалися, кликали її до себе, але так і не стали їй рідними. Свій Станіславів вона ніколи не забувала. Він же демонструє цілковиту байдужість до її імені, і навіть той факт, що Іра Маланюк 25 лютого 2009 року відійшла у засвіти, не став для нас аргументом, бо сьогодні мало хто знає про легенду світової оперної сцени родом зі Станіславова, унікальну своєю творчою долею.

У 90-х роках Іра Маланюк кілька разів відвідувала рідне місто, очевидці цієї події пригадують, що її провезли містом на кареті, у філармонії відбувся концерт, під час останнього приїзду 2002-го — презентація автобіографії «Голос серця», котру з німецької було перекладено за сприяння товариства ім. Ріхарда Варнера, а імпрезу організовано за ініціативи голови Івано-Франківського товариства ім. Р. Варнера Тетяни Казарцевої. На тому, здається, все й закінчилося, точніше, стало справою небайдужих. Згодом інтелігенція міста ініціювала встановити на родинному будинку пам’ятну дошку, однак здійснити це не вдалося. Зі спогадів самої співачки відомо також, що вона навідалася до рідного будинку на вулиці Грушевського, 17, зведення котрого фундував її батько і мав там приватну медичну ординарію, а їй відчинив двері чоловік «у трусах і військовому кітелі» й російською прорік, «што он нічєво нє знаєт». «Гостя» лише встигла краєм ока схопити обриси бабусиної шафи, клаптик свого щасливого дитинства…

На концерті, присвяченому пам’яті співачки, можна буде почути солістів філармонії та камерний оркестр «Harmonia Nobile».