Кафедральний собор Святого Воскресіння в Івано-Франківську — головний (катедральний) собор Івано-Франківської архієпархії української греко-католицької церкви.

На початку XVIII століття у Станіславові з’явилися отці-єзуїти. У 1720 році на місці згорілої церкви ректор єзуїтської колегії о. Томаш Заленський розпочав будівництво єзуїтського костелу. Звели храм у 1729 році. Однак, внаслідок надто неглибокого фундаменту, у мурах споруди з’явились тріщини, тому у 1752 році його змушені були розібрати.

Наступного ж року приступили до будівництва нового костелу за проектом архітекторів Станіслава Потоцького та Крістіана Дальке у стилі австро-баварського бароко з елементами класицизму. Шатроподібні завершення двох веж запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Декор багатого інтер’єру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де знаходяться фігури ангелів, святих і апостолів.

Спорудження тривало до 1763 року. 1764 року під час облоги, обстрілів міста російською армією була знищена вежа храму. Австрійська влада у 1773 році скасувала орден єзуїтів і костел закрила. Поступово споруда занепала.

1849 року храм віддали під греко-католицьку парафіяльну церкву. Із встановленням греко-католицького єпископства церква стала Свято-Воскресінським кафедральним собором. На реставрацію та художнє оформлення виділяв кошти єпископ Андрей Шептицький, чим значно прискорив справу.

Храм було реставровано в 1835, 1885, 1995 та 2003 роках.

Цікаві факти:
В крипті собору поховані відомі діячі УГКЦ. Зокрема, єпископи Софрон (Мудрий), Софрон (Дмитерко). Раніше були поховані львівський каштелян Казімеж Лещинський (†1730), його сестра Вікторія — перша дружина Юзефа Потоцького, знайдену 1885 року труну з її прахом 1886-го перенесли до Франківської колегіати. Також було поховано багато монахів-єзуїтів.