Вірменська церква або Вірменський костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії – пам’ятка архітектури національного значення та є однією з найстаріших у Європі.

В історичній літературі триває дискусія: як правильно називати цю сакральну споруду — церквою чи костелом. Це особлива релігійна гілка, яка не відноситься ані до православ’я, ані до католицизму. В середині XVII століття Львівський вірменський архієпископ прийняв унію з Римом. На підставі цього деякі історики всі вірменські споруди західної України називають костелами.

Ян К. Островський стверджує, що З. Горнунґ висуває гіпотезу, що автором проекту Вірменської церкви міг бути Йоган (А.) Шільцер (Шюльтцер). Вірменська церква в основі є взірцем стилю бароко. Храм являє собою цегляну, тринавову базиліку з трансептом. Середня нава і трансепт однієї висоти, бічні нави (у теперішній час) — значно нижчі. Головний фасад увігнутий з трикутним фронтоном, фланкований двома круглими баштами. Споруда за периметром розчленована пілястрами іонічного ордеру, завершена карнизом.

У оформленні інтер’єру храму використані іонічний ордер, а також дерев’яна скульптура, яка, вочевидь, належить різцю М. Полейовського, на стінах фрески, виконані Яном Солецьким. Привертає увагу виконана у вірменському стилі вівтарна плита Хачка, яка є в центрі вівтаря.

Сьогодні вірменська церква це — Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці Івано-Франківської Єпархії Української автокефальної православної церкви.