Виставка Ярослава Яновського «Ганджубас»

«Хліба і видовищ!» – власне найбільше цікавить народ і владу у всі часи. Наше суспільство не готове (і не хоче) сприймати «інакших» актів творчості, особливо на маргінесах. У цьому разі сучасне мистецтво стає викликом до «зашореності» обивателя. Художник часто лишається неорганічним у такому середовищі. Він наче перебуває у стані «невагомості». Порожнечу, як середовище, як відсутність стимулу та розуміння можна ототожнити зі свободою. «Свобідна пустота» особистості насправді вільна, коли «спить». Всім, що перебуває у просторі великої «порожнечі», рухає необхідність. Багато залежить від здатності відхилитися від заданої лінії необхідності.

Виставку «Ганджубас» можна умовно розділити на три частини. Перша – міні ретроспекція, де презентовано малярство з 1989 до 1999 років (часи бієнале «ІMПРЕZA»). Друга – роботи з початку 2000. Фото та скульптури поєднано з живописом та колажами, де використано технології друку. Третя – живопис та скульптура сьогодні, під загальною назвою «Ганджубас» – те що неможливо зловити, а тільки відчути.

Ганджубас- і Бог і всесвіт.
Ганджубас- і джес і рок-н-рок, які я люблю.
Ганджубас- і фацети і кобіти, яких я люблю.
Ганджубас- і робота і мудаки, яких я не люблю.
Ганджубас- і ландшафт і небо і вода, в яких я кохаюся.
Ганджубас- і кенти і недруги,з якими я спожив бочку спірітусу.
Ганджубас- і конопля і Галичина, які є і будуть.
Ганджубас- і калина і малина, афини і гогодзи і Гуцульщина, які є і будуть.
Ганджубас- і реальне і абстрактне.
Ганджубас- і миттєве і вічне.