Виставка «Золота середина»

«Золота середина» або ж aurea mediocritas вираховується, відштовхуючись від крайніх точок. Але що, якщо ці крайні точки розташовані аж надто далеко одна від одної? Чи просте середнє арифметичне є «золотою серединою» або ж «компромісом», чи вже ні?

Навколо цих питань сконцентровані та об’єднані в цій виставці роботи двох художників – Гліба Франка (Хмельницький) та Олександра Максимова (Дрогобич). Сам виставковий проект складається з абстрактної графіки та відео документації перфомансу і ленд-арту. Свою серію графічних робіт Гліб створював під час подорожі Карпатами, протягом якої у процес втручались природні фактори. У перфоманасах Олександра Максимова природа, так само, є не лише середовищем перебування для мистецького акту, але і його повноцінним співавтором.

У роботах, замислених як самостійні проекти та об’єднаних цією кураторською концепцією, фігурує ще один спільний компонент – лінія. Але ця лінія «досягається» різними методами та за використання різних акцентів. Гліб фокусує увагу на антиподах (крайніх точках), а Олександр – на лінії зв’язку цих крайніх точок як інструменті синтезу.

Якщо словесно поєднати два методи, використавши конфігурацію «синтез антиподів», це виведе нас на те спільне, що, по суті, і є головним об’єктом дослідження/пошуку обидвох митців. Це – золота середина – правило, яке в одній зі своїх од вперше артикулює Горацій, як aurea mediocritas, а після нього – ще мільйони людей, що жили, живуть і будуть жити після нас. Принцип золотої середини видається найоптимальнішим рішенням, яке може бути застосоване до будь-якої сфери життя. Але чи існує об’єктивний критерій визначення «золотої середини», яка б виглядала універсальною для всіх, чи це завжди лише суб’єктивність?